- обвинувачений
- [обвиенува/чеинией]
м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
обвинувачений — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до обвинуватити. || обвинува/чено, безос. присудк. сл. 2) у знач. ім. обвинува/чений, ного, ч.; обвинува/чена, ної ж. Людина, яку обвинувачують у чому небудь. || юр. Особа, якій в установленому законом порядку пред … Український тлумачний словник
обвинувачений — дієприкметник … Орфографічний словник української мови
інквізит — а, ч., зах. 1) Те саме, що обвинувачений. 2) Те саме, що в язень … Український тлумачний словник
оскаржений — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до оскаржити. || оска/ржено, безос. присудк. сл. 2) у знач. ім. оска/ржений, ного, ч.; оска/ржена, ної, ж., заст.Обвинувачений (у 2 знач.) … Український тлумачний словник
інквізит — Інквізит: обвинувачений, в язень [1;X] … Толковый украинский словарь
оскаржений — на, не, Ол. Обвинувачений … Словник лемківскої говірки